Новини

Міжнародне екологічне право проти підводних газопроводів

Процеси будівництва нових газопроводів традиційно розглядають з точки зору економічного чи політичного впливу на різні групи країн. Екологічні аспекти часто відходили на другий план. Проте сьогодні саме дотримання екологічного законодавства може стати вагомим важелем проти будівництва Північного Потоку-2.

___________________________________________

Саме про те, як довести негативний вплив на довкілля говорила міжнародна група експертів у Києву в рамках круглого столу «Про наукові дослідження впливу підводних газопроводів на довкілля і сталий розвиток».

Імпульсом для проведення заходу, крім іншого, стало  прийняття Європейським Парламентом 12 грудня 2018 р. резолюції проти будівництва "Північного потоку-2" та робота експертів 28 країн ЄС над поправками до газової директиви ЄС з метою поширення її дії на підводні газопроводи, яка розпочалася 15 січня 2019 р.

«Техногенні проекти більше не можуть фокусуватися на комерційних та політичних принципах. Світ має дивитися у майбутнє», - переконаний Олександр Ковалко, голова Секретаріату науково-технічної ради НАК «Нафтогаз України».

«Навіщо будувати в обхід іншу систему, коли транспортування газу в Європу повністю може забезпечити ГТС України. Навіщо ще раз нищити землю? Це абсурд», - акцентує позицію наукового середовища щодо проблеми будівництва Північного потоку-2 Юрій Туниця, академік НАН України.

Доволі простий та банальний постулат можна обґрунтувати не тільки з точки зору моралі, а й, найголовніше, з точки зору міжнародного екологічного права. Україна в цій ситуації відіграє вагому роль, довівши, що будівництво Північного потоку-2 – це не комерційний проект окремих компаній.

«У праві є таке поняття, як акт держави. Якщо держава вважає, що хтось чинить злочинну поведінку, то вона може своїм розпорядженням припинити цю протиправну поведінку, навіть, якщо вона передбачена контрактом між компаніями», - пояснює Володимир Василенко, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Мішель Прієр, президент Міжнародного центру порівняльного екологічного права, звертає увагу на те, що будівництвом Північного потоку-2 займається консорціум компаній. «Консорціум розташований у Швейцарії. Дії проти нього мають проводитися в швейцарському трибуналі», - говорить науковець і підкреслює, що Швейцарія на відміну від Росії ратифікувала Конвенцію Еспо. Цей міжнародний договір передбачає, що держава зобов’язана проводити оцінку впливу комерційних проектів у випадку, коли такі проекти можуть вплинути на навколишнє середовище іншої держави.

Професор Прієр звертає увагу, що хоч Україна не є країною, на яку здійснюється вплив, вона має право втрутитися в «екологічний» діалог. Можна запросити у країн, які знаходяться під впливом від будівництва підводного газопроводу, детальний звіт. Він має містити оцінку проекту за основними критеріями, що прописані в Конвенції Еспо. Це стане початком для великої дискусії наукових груп з різних країн світу. Адже, пан Прієр переконаний, що Україна недостатньо використовує потенціал доволі ґрунтовної бази міжнародних документів для відстоювання своїх інтересів.

Експерти з міжнародного екологічного права також рекомендують звернути увагу на три важливі статті Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права (Конвенція Монтего-Бей, 1982 рік).

Стаття 192 говорить, що країни зобов’язані захищати і оберігати довкілля. Стаття 194 – держави мають приймати всі заходи, що потрібні для запобігання та контролю рівня забруднення довкілля з будь-якого джерела. Стаття 207 – країни мають адаптувати національні законодавчі та регуляторні акти, щоб запобігти та знизити рівень забруднення довкілля з наземних джерел, включаючи, ріки, газопроводи та іншу інфраструктуру.

Є ще Кліматична конвенція, Конвенція щодо захисту біорізноманіття, Конвенція спільного надбання людства (вона стосується глобальної біосфери, що необхідна для збереження життя на планеті).

«Всі ці конвенції дозволяють висувати претензії від країни, яка не зазнала прямої шкоди на своїй території», - підсумовує правову експертизу Саверіо ді Бенедетто, професор міжнародного екологічного та економічного права італійського університету Саленто.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики  «Стратегія ХХІ», пропонує розглядати боротьбу з будівництвом Північного потоку-2 в контексті того, що підводний газогін є лише фрагментом потужної газотранспортної системи з Ямалу до центру Європи.

«Це по суті нові родовища видобутку газу на Ямалі - в арктичній тундрі - і нові трубопровідні системи, левова частка яких прокладена в умовах вразливої арктичної природи», - наголошує експерт. Екосистемі Ямалу наносять шкоду, бо там вже зараз відбуваються потужні викиди метану. І у дослідників є підозри, що ці явища можуть бути викликані неналежним бурінням нових свердловин. Також на Ямалі існує низка проблем місцевих малих народів, які страждають від індустріального освоєння півострову.

Михайло Гончар підкреслює: Росія вже давно маніпулює екологічним законодавством і доволі успішно. З Північним потоком-1, який прокладено в тій же акваторії, де буде будуватися друга гілка газопроводу, не було ніяких проблем з точки зору екологічного законодавства. Так само у 2003 році було побудовано Блакитний потік у Чорному морі (Росія-Туреччина).

«Висновки по Північному потоку-2 є маніпулятивними, але, щоб це довести, потрібні колосальні зусилля, де саме ці маніпуляції відбуваються. Але починати потрібно саме з Ямалу», - впевнений Михайло Гончар.

Звертає увагу на те, що навколо проекту Північний потік-2 є багато неправдивої інформації й Олександр Ковалко. «Маніпулювання свідомістю людей через неповну інформацію має бути припинено», - наголошує експерт.

Науковці та експерти говорять: знадобиться час, щоб підготувати необхідні аргументи для протистояння з Росією на екологічному полі. Та головне – працювати на різних рівнях та напрямках: як економічних, так і екологічних. Україні потрібно ініціювати діалог на світовому рівні, враховуючи необхідність створення нових підходів сталого розвитку країн. На це, зокрема, звертає увагу Браян Чех, президент и виконавчий директор американського Центру просування економіки сталого стану. «Саме у 21 сторіччі потрібно рухатися до парадигми екологічної економіки», - наголошує він.